Поворотна фінансова допомога юридичним особам – платникам єдиного податку

Проблемним питанням українського податкового законодавства є визначення бази обкладення єдиним податком. Зокрема, чи включається до бази оподаткування поворотна фінансова допомога?

Відповідно до Указу Президента України 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» єдиний податок обчислюється з виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Зважаючи на те, що поворотна фінансова допомога не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважаємо, що поворотна фінансова допомога не включається до бази обкладення єдиним податком.

Зазначеної позиції дотримується Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своїх листах від 16.07.2008 р. №6017, 12.12.2006 р. №8939, від 13.09.2006 р. №6645, від 28.09.2004 р. №6634 та від 28.10.2004 р. №7489.

В той же час, позиція Державної податкової адміністрації України протилежна (Вісник ДПАУ, 2006, № 14; 2004, № 14, 21; 2003, № 28; 2002, № 4, 23). Так, ДПАУ вважає, що такий позареалізаційний дохід юридичної особи – платника єдиного податку як поворотна фінансова допомога має включатись до бази обкладення єдиним податком, а отже з отриманої поворотної фінансової допомоги має сплачуватись єдиний податок (за ставкою 10% або 6%). При цьому аргументація ДПА України щодо включення поворотної фінансової допомоги до бази обкладення єдиним податком викликає, щонайменше, здивування. Так, включаючи поворотну фінансову допомогу до бази обкладення єдиним податком, ДПА України, зокрема, посилається на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Розуміємо, що ДПА України в першу чергу виконує фіскальну функцію, однак не можна доходити до абсурду.

Сподіваємось, що вказане спірне питання нарешті вирішив Вищий адміністративний суд України. Так, 2 вересня 2010 року ВАС України винесено ухвалу в справі №К-46232/09 за позовом Повного товариства «Ареф’єв і К» до ДПІ в Артемівському районі  м. Луганська про визнання незаконними дій, якою відмовлено в задоволенні касаційної скарги ДПІ в Артемівському районі  м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2009 року по справі №2а-217/09/1270, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2009 року по справі №2а-217/09/1270 – без змін.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2010 р.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Нечитайла О.М., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2009 року по справі №2а-217/09/1270 за позовом Повного товариства «Ареф’єв і К» до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська про визнання незаконними дій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2009 року, позовні вимоги Повного товариства «Ареф’єв і К» до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська про визнання незаконними дій, визнання недійсним та відміни податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 16.10.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.11.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ в Артемівському районі м. Луганська просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Наказу ДПА України №477 від 13.10.1998 року, яким затверджено «Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку звітності».

Сторони, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з’явились.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, ПТ «Ареф'єв і К» було платником єдиного податку зі ставкою  10% згідно свідоцтв про право сплати єдиного податку суб'єктом малого  підприємництва - юридичною особою за ставкою 10% та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року податковим органом встановлено порушення вимог абз. 5 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», в наслідок чого занижено єдиний податок у сумі 21850 грн., у т.ч. за другий квартал 2006 р. на суму 6349 грн., за третій квартал 2006 р. на суму 15501 грн. 

На підставі вказаних порушень ДПІ в Артемівському районі м. Луганська  було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572300/0 від 21.04.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за єдиним податком на підприємницьку діяльність  юридичних осіб у сумі 32775 грн. з них 21850 грн. основного платежу та 10925 грн. – штрафні (фінансові) санкції

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган посилається на порушення ПТ «Ареф’єв і К» ст.1 зазначеного Указу так як позивачем не включено до складу виручки від реалізації продукції поворотну фінансову допомогу, отриману згідно з договором №7 від 01.02.2006 року на суму 220000 грн., які на думку податкової інспекції слід було відобразити у податкових розрахунках єдиного податку, що призвело до заниження єдиного податку за ставкою 10% на суму 21850 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» якого, суб’єкт підприємницької діяльності – це юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачує податок за ставкою 6 або 10 відсотків з суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору.

З положень, закріплених в зазначеному Указі вбачається, що об’єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якою вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває не на загальній, а на спрощеній системі оподаткування, тому до спірних правовідносин не може бути застосовано визначення виручки, наведене в п. 1.3.1. ст.1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із визначенням, закріпленим в п.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, протягом перевіряємого періоду на розрахунковий рахунок позивача у вигляді поворотної фінансової допомоги надійшло 220000 грн. згідно договору №7 від 01.02.2006 року з терміном її повернення –31.10.2007 року. Внесення безповоротної фінансової допомоги здійснено через касу підприємства 30.05.2006 року в розмірі 63493,8 грн. та 20.09.2006 року в сумі 155010 грн.

Відповідно до пп. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога – це сума коштів, переданих платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами. 

Згідно зі ст. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» оподаткуванню підлягає виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до абз. 5 ст.1 вказаного Указу - виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто об’єктом оподаткування є сума виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із змісту вказаних правових норм, поворотна фінансова допомога, отримана позивачем, не є доходом платника податків, оскільки передбачається її повернення, а договором не передбачено нарахування будь-яких відсотків чи іншої компенсації за користування такими коштами. При цьому такі кошти не є й виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не повинні бути об’єктом оподаткування єдиним податком на підприємницьку діяльність юридичних осіб.    

Враховуючи вищевикладене, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2009 року по справі №2а-217/09/1270 – без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України  виключно з підстав і в порядку передбаченому ст.ст. 235-238, 240 КАС України.

керуючий партнер юридичної компанії «Правовий аспект», м. Хмельницький