Главная   •   О компании   •   Библиотека   •   Контакты                                          

Информ-бюро

24.07.2018
Киевская прокуратура направила в суд обвинительный акт относительно нотариуса Киевского городского нотариального округа, который способствовал рейдерскому захвату торгового центра
05.07.2018
Отныне письма в суд направляйте по адресу: просп. Воздухофлотский, 28, г. Киев, 03063
04.07.2018
Минздрав обновил соответствующий порядок
03.07.2018
Принят Закон, направленный на снижение стоимости кредитных ресурсов для упрощения доступа субъектов хозяйствования и физических лиц к кредитам

Юридические практики

Наши партнеры

Тренінгова компанія ТАРС

Надання якісних професійних послуг з перевірки, тестування та навчання персоналу. Наші спеціалісти мають достатній досвід практичної та наукової роботи, щоб гарантувати клієнтам високу якість та ефективність наданих послуг.

Библиотека - полезная информация

ноя
01
2010

Аудитори та аудиторські фірми як суб‘єкт первинного фінансового моніторингу

21 серпня 2010 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" №2258-VI (надалі – Закон), який в недалекому минулому був прийнятий Верховною Радою з метою задоволення рекомендацій різних міжнародних структур, як пишеться в деяких роз’ясненнях "Необхідність прийняття цього Закону пов'язана з приведенням у відповідність міжнародним стандартам національної системи боротьби з відмиванням коштів та фінансування тероризму". Однак досі виникає велика кількість різноманітних питань щодо його реалізації.

По-перше щодо змін, назва Закону набула забарвлень протидії тероризму, зокрема його фінансуванню.

Преамбула Закону визначає його спрямованість, зокрема на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави механізмом, встановленим цим законом, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини пов‘язані з незаконними фінансовими операціями.

Але, останнім часом Закони, що набирають чинності та спрямовані на контроль приватних суспільних відносин державою звужують обсяг прав та законних інтересів громадян.

По-друге вказаний Закон був розроблений з метою виявлення та перевірки незаконних фінансових операцій. В попередній редакції суб’єкти, на яких покладено завдання фінансового моніторингу були безпосередньо пов’язані з фінансовими операціями. Але новий Закон розширив коло інформаторів та зобов’язав тим самим виконувати не властиві новим суб’єктам функції.

Серед таких інформаторів з‘явились нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин) у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону.

Тобто законодавець вирішив додати до суб'єктів, що безпосередньо пов’язані з фінансовими операціям представників нефінансових установ і професій, а саме: нотаріусів, адвокатів, аудиторів, фізичних осіб-підприємців, які надають бухгалтерські послуги, суб'єктів господарювання, що надають юридичні послуги та інших.

Зупинимось на аспектах фінансового моніторингу для аудиторів.

Закон вимагає, щоб суб’єкти первинного фінансового моніторингу стали на облік у Держфінмоніторингу.

Для того, щоб стати на облік – необхідно заповнити форму обліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу №1-ФМ, яка вже розміщена на сайті Держфінмоніторингу та направити її до цього ж органу. Крім того, Держфінмоніторинг інформує, що для кожного спеціального суб’єкту, зокрема аудиторів буде створена спрощена форма (на момент написання статті – не було).

Після отримання належним чином заповненої форми обліку Держфінмоніторинг повідомляє суб'єкта первинного фінансового моніторингу про взяття його на облік та присвоєння йому облікового ідентифікатора.

З цього моменту починається "нормотворчий хаос". Держфінмоніторинг у своєму листі №4157/0350-5 від 17.08.2010 до Аудиторської палати України пояснює відмінності у статусах суб’єктів первинного фінансового моніторингу від спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Для аудиторів це виражається в тому, що відповідно до листа, вони зобов'язані стати на облік лише в тому випадку, якщо вони беруть участь у підготовці та здійсненні правочинів, виключний перелік яких визначено ст.8 цього Закону.

Такими правочинами є: купівлі-продажу нерухомості, управління активами клієнта, управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах, утворення юридичних осіб та залучення коштів для цього, забезпечення діяльності юридичних осіб та управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

Занепокоєння викликає термін "забезпечення діяльності юридичних осіб", оскільки на нашу думку кожен аудитор здійснює таку діяльність.

Так, відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Перелік таких послуг визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту.

Зокрема серед таких послуг: діяльність з надання впевненості, підготовка фінансової інформації, ведення бухгалтерського обліку, складання фінансових звітів, консультації з питань управління та ведення бізнесу тощо.

Крім того в переліку послуг є прямі вказівки на забезпечення діяльності, зокрема:

  • правове забезпечення управління;
  • організаційне забезпечення управління;
  • інформаційне забезпечення;
  • управління грошовими потоками, інвестиційної політики.

Цитуємо абзац наданий у листі Держфінмоніторингу до Аудиторської палати України "Якщо ж послуги, які надають вищезазначені особи, не пов'язані з такими правочинами, то і обов'язку стати на облік в Держфінмоніторингу у таких суб'єктів не виникає." та в подальшому вважаємо його безглуздим.

Робимо висновок, що аудитори та аудиторські компанії зобов‘язані стати на облік в Держфінмоніторингу та відповідно до Закону  здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнтів, забезпечувати виявлення та реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, надавати на запит Держфінмоніторингу додаткову інформацію з приводу фінансових операцій, які стали об'єктом фінансового моніторингу, зберігати документи щодо ідентифікації осіб протягом 5 років тощо.

Як бути далі ? Чи є підстави для того, щоб не висвітлювати інформацію, що стосується предметом професійної таємниці?

Законодавець спробував врегулювати і це питання наступним чином:

"Адвокати, особи, які надають юридичні послуги, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи-підприємці, яка надають послуги з бухгалтерського обліку, також не повідомляють про свої підозри, якщо інформація стала їм відома за обставин, що є предметом їх адвокатської або професійної таємниці, коли вони виконують свої обов'язки щодо захисту клієнта, представляють його інтереси у судах та у справах досудового врегулювання спорів."

Цікава спроба, але зокрема не для аудиторів, оскільки до загальноприйнятих обов’язків аудитора не входять захист клієнта, представлення його інтересів у судах та у справах досудового врегулювання спорів.

Наголошуємо, що Закон України "Про аудиторську діяльність" ще чинний, а п.1 та 4 ст.19 наразі є актуальним ("Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані дотримуватися вимог Закону, принципів незалежності аудитора та зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб).

Нагадуємо, що державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, щодо аудиторів, аудиторських фірм, фізичних осіб-підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку, торгівців дорогоцінними металами та камінням, суб'єктів господарювання, які проводять будь-які лотереї або азартні ігри, здійснює Міністерство фінансів України

Чіткого порядку подальших дій для аудиторів або аудиторських компаній як суб’єктів первинного фінансового моніторингу ще немає, тому є сенс додержуватись Закону України "Про аудиторську діяльність" та тих положень, які прямо вказані в листі Держфінмоніторингу, окрім отримання статусу спеціально визначеного суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

Першою спробою створення порядку реалізації положень Закону для деяких спеціально визначених суб’єктів став Наказ Міністерства юстиції № 2339/5 від 29.09.2010 "Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України".

Хоча він не стосується аудиторів, але слід ураховувати, що державна політика, яка пов’язана з регулюванням та наглядом за діяльністю спеціальних суб’єктів первинного фінансового моніторингу скоріш за все буде єдиною.

Вказаний наказ регулює наступні питання:
  • призначення працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу;
  • встановлення правил та програм проведення фінансового моніторингу;
  • здійснення ідентифікації клієнта та вивчення його фінансової діяльності;
  • виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу та які можуть бути пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;
  • зупинення фінансових операцій;
  • підготовки персоналу суб’єкта щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

І знов згадуємо лист Держфінмоніторингу до Аудиторської палати України – "Для спеціально визначених суб'єктів фінансового моніторингу, які здійснюють свою діяльність одноособово (адвокати, нотаріуси, бухгалтери, аудитори, юристи), та тих, що здійснюють операції за готівку, Закон передбачив спрощений механізм здійснення фінансового моніторингу.

Такі суб'єкти не встановлюють правила, не розробляють програми проведення фінансового моніторингу, не призначають відповідальних працівників за проведення фінансового моніторингу, як це передбачено для всіх інших суб'єктів."

Знов хаос та протиріччя.
В якості підсумку.

Вказаний вище Закон та відповідно до нього роз’яснення є суперечливими за своїм характером та не відповідають деяким положенням чинного законодавства. Ураховуючи те, що він набув чинності - збільшення активності контролюючих та правоохоронних органів неминуче (P.S. станом на 06.10.2010 Державний комітет фінансового моніторингу України з початку року передав до суду 71 матеріал стосовно порушників - посадових осіб суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які несвоєчасно подавали інформацію стосовно фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з відмиванням коштів). Норми цього закону є нормами прямої дії, в законодавстві визначена відповідальність за невиконання положень цього закону, тому відмова або неналежне виконання цього закону на безпідставній основі не допускається. Акцентуємо Вашу увагу на "безпідставність", оскільки кожний спеціально визначений суб’єкт первинного фінансового моніторингу має профільну нормативно-правову базу, беручи до увагу Закон України "Про аудиторську діяльність" аудитори мають державні гарантії захисту своїх професійних прав. Тому, діючи в правовому колі, не слід брати до уваги всі безглузді речі, що іноді дає нам законодавець.

Олексій Беспалов

юрист ТОВ «Аудиторська фірма «ЕККАУНТ»

 

Полезная информация