На практиці часто виникають нюанси, які важливі для правильного вирішення справ, пов’язаних із правом власності на арештоване майно у суді.

На практиці часто виникають нюанси, які важливі для правильного вирішення справ, пов’язаних із правом власності на арештоване майно у суді. Виходячи із особливостей ситуації, в яку потрапив клієнт, своє право на майно він може захистити своє право власності шляхом подання позову про виключення майна з-під арешту, про виключення майна з опису чи шляхом подання скарги на дії державного виконавця.

Разом із тим, аналізуючи ситуацію, потрібно звернути увагу на нюанси, пов’язані із кожним способом захисту.

Наприклад, для спорів про звільнення майна з-під арешту характерно:

• наявність арештованого майна. Наприклад, за наслідками розгляду спору у суді було видано наказ про арешт та опис майна. Однак, особа, що не приймала участь у розгляді справи, звертається до суду з підстав оспорювання правомірності включення конкретного майна до акту опису майна. Таким чином, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
• неможливість для позивача здійснити своє суб’єктивне право, оскільки обмежено його право щодо розпорядження чи користування цим майном. Право зацікавленої особи на звернення до суду з цієї підстави передбачене ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
• розгляд справи судом здійснюється з урахуванням вимог до суб’єктного складу, передбаченого ІІІ розділом ГПК України про підвідомчість та підсудність справ господарським судам.
• сторонами спору є: зацікавлена особа, право власності якої порушено, та боржник.

Позаяк, метою позову про звільнення майна з-під арешту є встановлення належності арештованого майна.

Захищаючи своє право власності на арештоване майно, позивач має право заяви клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна згідно ст. 67 ГПК України.

Зупинення продажу майна як захід забезпечення позову застосовується лише у випадку розгляду справ, пов’язаних із встановлення належності арештованого майна, на підставах, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Під час по становлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову суди звертають увагу також і на наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У зв’язку із цим, в окремих випадках заявники клопотання про забезпечення позову припускаються порушення цих принципів, що призводить до відмови судом у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Разом із тим, іншою формою захисту права власності на арештоване майно є подання скарги на дії державного виконавця. У відповідності до ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», суб’єктом подання відповідної скарги є стягувач або боржник. Скарга подається з метою встановлення дотримання державним виконавцем вимог закону під час накладення арешту на майно.

Одночасно із цим, до суду можуть звернутися і особи, дії яких не спричинили накладення арешту на майно, але, на думку яких, в опис включено належне їх майно. У цьому випадку суд може розглянути вимогу про виключення майна з опису. Особливості розгляду таких справ викладені у Постанові Пленуму Верховного суду України "Про виключення майна з опису".

По-перше, судом у цій категорії справ розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

По-друге, відповідачами в справі суд залучає боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідачем може бути залучена також відповідна державна податкова інспекція, якщо опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави.

Разом із тим, під час розгляду цієї категорії справ необхідно враховувати обставини клієнта, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.

Михальська Ніна Вікторівна