Наукова оцінка положень проекту змін до Конституції України в частині правосуддя, затвердженого Конституційною комісією 4 вересня 2015 р.

Як відомо, 4 вересня 2015 року Конституційна комісія затвердила проект змін до Конституції України у частині правосуддя.

Презентуючи запропоновані зміни до Конституції України, члени Конституційної комісії наголошували, що ці зміни спрямовані на деполітизацію та забезпечення незалежності судової влади, підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу, обмеження імунітету суддів до функціонального, оптимізацію системи судоустрою з метою забезпечення права особи на справедливий суд, забезпечення інституційної спроможності прокуратури, адвокатури та системи виконання судових рішень, а також на забезпечення безперервної та ефективної роботи органів судової влади на перехідний період. Водночас окремими членами Конституційної комісії зверталася увага, що Конституція є фундаментом судової системи, тому зміни, які пропонуються, задають напрями руху, адже на найвищому, конституційному рівні буде закладено фундамент для якісно нових принципів функціонування судової системи та максимально ефективного очищення суддівського корпусу.

Опрацювавши проект зазначених змін до Конституції України у частині правосуддя, наша група фахівців-науковців вимушена не погодитись із концепцією запропонованих змін.

Можна із впевненістю підсумувати, що Конституційна комісія, схвалюючи запропоновані зміни в частині правосуддя, не переосмислила попередній досвід проведення реформ в цій сфері і розробленими змінами до Конституції не створила для громадян України ефективну судову владу в захисті їх прав.

Незважаючи на зроблену членами Конституційної комісії презентацію вказаних змін, останні за своїм змістом стосуються переважно лише правового статусу суддів (їх добору, відповідальності тощо), а не судової влади в цілому чи її складових: судової системи (судоустрою) та порядку відправлення правосуддя. Тобто жодних змін, спрямованих на посилення судового захисту прав громадян, забезпечення доступності правосуддя та підвищення ефективності механізмів відправлення правосуддя не запропоновано.

Проголошена запропонованими змінами оптимізація системи судоустрою є голослівною, адже жодної оптимізації в системі судоустрою не вбачається: проект змін залишає в судовій системі як Верховний Суд України, так й можливість одночасного функціонування вищих спеціалізованих судів. Прямо передбачено функціонування й адміністративних судів. Те, що існуючі сьогодні суди продовжать функціонувати без жодних змін у судовій системі, прямо випливає із запропонованого проектом підпункту 8 пункту 19 Перехідних положень до Конституції України.

Розробляти пропозиції до Конституції України щодо реформування судової влади, на наше переконання, варто було передусім виходячи з того, що судова влада включає: судоустрійний та судочинний сегменти, а також сегмент статусу суддів та суб’єктів, які забезпечують реалізацію права особи на справедливий судовий захист (адвокатура, прокуратура, державна виконавча служба, ДСА тощо).

У зв’язку з цим об’єктом для реформування мала б стати насамперед судова система України, виходячи з ідеї децентралізації (курс на яку обрано нашою державою), згідно з якою правосуддя має здійснюватися і завершуватися на місцях з урахуванням максимальної наближеності до населення, а також внутрішньої судової спеціалізації її підсистем.

Презентуючи запропонованими змінами посилення відповідальності суддів, Конституційна комісія чомусь не визначила в якості конституційних засад судочинства основи розвитку (реформування) процесуального законодавства, яке б чітко визначало завдання правосуддя і процесуальні обов’язки судді при розгляді конкретної справи, встановлювало справедливу і просту судову процедуру, дозволяло правильно та оперативно вирішувати велику кількість справ.

Конституція України повинна закріплювати й загальні гарантії прав учасників процесу, які були позбавлені права на швидке і ефективне відновлення їх прав, порушених внаслідок допущення суддею грубого порушення норм процесуального права під час розгляду конкретної справи на всіх рівнях і етапах її розгляду.

Поза увагою розробників змін до Конституції залишилася й відповідальність держави у вигляді відшкодування потерпілій особі майнової та моральної шкоди за помилки у сфері судочинства - за наслідками розгляду цивільних, господарських і адміністративних справ.

Не була розширена й участь громадян у здійсненні правосуддя. Сьогодні народ відсторонений від участі у здійсненні правосуддя по переважній більшості кримінальних і цивільних справ та у всіх адміністративних справах. Хоча в адміністративних справах участь народу є необхідною для забезпечення балансу державних і суспільних інтересів.

Проголошене Конституцією України право на судовий захист фактично зводиться до створення державою умов, за яких громадянин може звернутися до суду, але для отримання реального і ефективного судового захисту своїх порушених прав громадянину варто докласти чимало зусиль, щоб розібратися в процесуальних формальностях, не будучи юристом. Це вимагає визначення в якості конституційних засад судочинства якісно нової ролі судді в процесі, перетворення його з пасивного арбітра на активного учасника процесу, який би при встановленні факту порушення прав вживав всіх можливих заходів для припинення такого порушення і відновлення порушених прав.

Не вирішена проблема із паралельним існуванням Вищої ради юстиції (Вищої ради правосуддя) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, адже запропонованими змінами поряд з Вищою радою правосуддя передбачається функціонування органів та установ для забезпечення добору суддів, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності тощо (тобто фактично поряд із Вищою радою правосуддя продовжить існувати орган, схожий на Вищу кваліфікаційну комісію суддів).

Технічне перенесення відповідних статей про прокуратуру та адвокатуру в розділ «Правосуддя» не змінює суті й призначення цих інститутів і не визначає їх нове місце в судовій владі. їх функції залишаються незмінними.

Затверджені Конституційною комісією зміни до Конституції містять і низку інших положень, розумність запровадження яких викликає обґрунтовану критику (зокрема: заміна конституційної засади судочинства «законності» на «верховенство права»; можливість запровадження обов’язкового досудового порядку врегулювання спору; надання адвокатам виключного права на здійснення представництва в суді, в тому числі й представництво в судах органів державної влади та органів місцевого самоврядування виключно адвокатами, тощо).

На концептуальну неправильність затверджених Конституційною комісією змін до Конституції в частині правосуддя звернула увагу й Рада суддів України, яка на своєму засіданні 17 вересня 2015 року вирішила звернутися до Венеціанської комісії, Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи, Комітету Міністрів Ради Європи, Посольства СІЛА з проханням визнати Проект змін до Конституції в частині правосуддя як такий, що не відповідає європейським стандартам.

Ми переконані, що судова влада має стати самостійною впливовою силою, незалежною в своїй діяльності від органів законодавчої і виконавчої влади та Президента України, а судді мають нести сувору і невідворотну відповідальність за допущені ними порушення при здійсненні правосуддя. Проте затвердженими Конституційною комісією змінами цю мету досягти неможливо.

Направивши проект змін до Конституції України в частині правосуддя, затверджений Конституційною комісією 4 вересня 2015 р., до Венеціанської комісії для аналізу, Конституційна комісія впродовж вересня-жовтня на базі провідних українських університетів у восьми містах України проводить круглі столи, семінари, у рамках яких пройде громадське обговорення напрацювань Комісії.

І саме в рамках проведення зазначених заходів ми пропонуємо разом із народними депутатами України, зацікавленими в реалізації запропонованої нами концепції судової реформи, взяти участь у дискусіях з представниками юридичного співтовариства, громадських активістів з метою доопрацювання цього проекту.

С.О. Короєд, доктор юридичних наук

І.О. Кресіна, доктор політичних наук

С.В. Прилуцький, доктор юридичнихнаук