На цьому наголосив секретар комісії Томас Маркерт під час зустрічі у Верховному Суді України, яка відбулася 30 листопада 2010 року в рамках нинішнього візиту до України делегації Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія).

На цьому наголосив секретар комісії Томас Маркерт під час зустрічі у Верховному Суді України, яка відбулася 30 листопада 2010 року в рамках нинішнього візиту до України делегації Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія).

У всіх європейських країнах є верховні суди, наділені високими повноваженнями забезпечувати єдність судової практики, приймати прецедентні рішення, бути взірцем правової позиції для судів усіх рівнів, підкреслив Томас Маркерт. Чому в Україні Верховного Суду позбавлено таких повноважень, якою логікою керувалися ініціатори законодавчих змін, збагнути непросто, зауважив експерт. І недарма у своїх висновках Венеціанська комісія наголосила на необхідності виправлення ситуації, що склалася, повернення найвищому судовому органу держави повноважень, визначених Конституцією України.

Виконуючий обов’язки Голови Верховного Суду України Анатолій Ярема подякував європейським експертам за співпрацю з Верховним Судом, зауваживши, що доробок у формування українського права Венеціанської комісії є надзвичайно вагомим. Поза всяким сумнівом, судова система України потребувала реформування, зазначив Анатолій Ярема, однак досягнення поставлених цілей зовсім не вимагає ліквідації того, що роками довело свою ефективність, зокрема діяльність Верховного Суду України як найвищого судового органу держави.

На прохання представників Венеціанської комісії детально розповісти про ситуацію, в якій наразі перебуває Верховний Суд України, присутні на зустрічі судді вимушені були констатувати: практично відбувається його повне витіснення з судової системи країни – процесуальне (шляхом прийняття відповідних змін до законодавства) і фізичне (шляхом неправомірного передання приміщень Верховного Суду Вищому спеціалізованому суду й позбавлення суддів та працівників апарату Верховного Суду необхідних умов для праці). Більш ганебної ситуації уявити важко, переконані судді Верховного Суду України.

Свідоме знищення Верховного Суду, йшлося на зустрічі, відбувається і після оприлюднених висновків Венеціанської комісії, врахувати які українська влада обіцяла й високоповажній європейській інституції (за словами секретаря комісії Томаса Маркета), й українському суспільству. У начебто законний спосіб виживаються не тільки судді й працівники апарату Верховного Суду, а й унеможливлюється розгляд тих сотень справ, що надійшли до найвищої судової інстанції країни ще до прийняття нового закону про судоустрій і статус суддів. Щоправда, поінформували на зустрічі європейських експертів, законодавець і тут «прийшов на допомогу»: в парламенті зареєстровано законопроект про передачу цих справ із Верховного Суду до апеляційних судів, хоча за багатьма з них уже відкрито провадження, розпочато судовий розгляд, а для громадян, які перебувають під вартою, затягування розгляду справи є неприпустимим.

Судді Верховного Суду нагадали представникам Венеціанської комісії, що вітчизняні правники, експерти й науковці закликали ініціаторів судової реформи не приймати законів у сфері правосуддя без висновків відповідних європейських інституцій, зокрема й Венеціанської комісії. На жаль, ці заклики не були почуті.

Не чують голосу суддів в Україні й нині, наголосив Анатолій Ярема, хоча тільки від Верховного Суду в Адміністрацію Президента надійшли пропозиції на 28 сторінках щодо комплексного удосконалення Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Однак влада не поспішає виправляти помилки: вносити певні зміни міністерство юстиції планує у серпні 2011 року. Яким чином судова система має функціонувати до того часу? Адже зрозуміло, що здійснені «удосконалення», як не відтерміновуй зміни до них, в суспільстві не приживуться, переконані судді Верховного Суду.

На завершення зустрічі Томас Маркерт зауважив, що він і його колеги поділяють стурбованість суддів Верховного Суду України й намагатимуться донести цю стурбованість до всіх членів Венеціанської комісії, представників інших європейських інституцій, які вбачають в Україні достойного партнера. І робитимуть усе від них залежне, аби країна молодої демократії на шляху свого розвитку не втрачала вже здобутих нею досягнень.