Враховуючи те, що одним із пріоритетів політики Міністерства юстиції України як Міністерства справедливості, є реформування системи виконання кримінальних покарань, хочу висвітлити окремі проблемні питання, які стосуються системи попереднього ув’язнення.

Костянтин Семенов, Головний спеціаліст відділу нормативно-правової роботи Управління із забезпечення взаємодії з Державним департаментом України з питань виконання покарань

«Покажіть мені свої в’язниці, і я скажу у якому суспільстві ви живете» Уїнстон Черчилль

Враховуючи те, що одним із пріоритетів політики Міністерства юстиції України як Міністерства справедливості, є реформування системи виконання кримінальних покарань, хочу висвітлити окремі проблемні питання, які стосуються системи попереднього ув’язнення.

Після прийняття України до Ради Європи були зроблені відповідні корективи в організації виконання та відбування покарань. Тривалий час інформація про умови виконання і відбування покарань була закрита для широкої громадськості і черпалася, в основному, із розповідей тих, хто повернувся "відтіля", або з доповідей функціонерів про те, що "перековування" відбувається ефективно.

Сьогодні ситуація змінюється: проблеми діяльності пенітенціарної системи обговорюються як на державному, так і на міжнародному рівнях представниками всіх гілок влади, громадськістю, про неї систематично інформують мас-медіа. На новому рівні відбувається взаємодія органів виконання покарань, юстиції та правозахисних організацій.

В період між 1996 і 2003 роками експерти Ради Європи, які представляли Данію, Німеччину, Велику Британію, Польщу і Швецію, провели ґрунтовні дослідження галузі ув’язнення і представили дві змістовні доповіді Ради Європи (Assessment of the Ukrainian Prison System, Report on Council of Europe Expert Missions to Ukraine in June and August 1996 – UKR V.B. (97)1-, Reassessment on the Needs of the Ukrainian Prison System, Report on Council of Europe Expert Missions to Ukraine in April 2003 – SG/Ukraine (2003) 1 REV-), у яких зазначено, що система попереднього ув’язнення потребує суттєвого реформування.

Спеціальним предметом дослідження при цьому були установи для попереднього ув’язнення та правові і фактичні рамкові умови встановлення і виконання попереднього ув’язнення.

Слідчі ізолятори функціонують з 1 січня 1964 року після реорганізації тюрем. Така реорганізація була проведена з метою дотримання законності стосовно осіб, взятих під варту, і забезпечення ізоляції, режиму, виправлення осіб, засуджених до позбавлення волі у виді тюремного ув’язнення.

Система запобіжних заходів як досить важливий інститут кримінального провадження в останні роки зазнала суттєвих змін. В Україні поступово запроваджуються міжнародні стандарти запобіжних заходів, які, перш за все, передбачають суттєве звуження сфери застосування тримання під вартою та використання альтернативних запобіжних заходів (застава тощо), коли тримання під вартою має стати виключенням, а не правилом.

Проте, матеріально-технічна база установ виконання покарань та слідчих ізоляторів і умови тримання засуджених та осіб, взятих під варту, не повною мірою відповідають вимогам Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України «Про попереднє ув’язнення», Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Мінімальним стандартним правилам поводження з ув’язненими та Європейським в’язничним правилам.

Про це неодноразово відзначали Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, представники Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, експерти Ради Європи, громадські правозахисні організації.

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом із тих, що передбачені у Кримінально-процесуальному кодексі України. У зв’язку з цим, він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків і його належної поведінки.

Можливості контактів осіб, які знаходяться у попередньому ув’язненні, із зовнішнім світом шляхом листування, передачі пакетів та зустрічей вважаються на сьогодні дуже обмеженими, хоча презумпція невинуватості в даному випадку ще повинна діяти в повному обсязі. Відвідування і листи хоча і дозволяються, але вимагають дозволу з боку особи, яка проводить розслідування, і такі дозволи, щонайменше на початковій стадії ув’язнення, переважно надаються достатньо рідко. У зв’язку з цим існує схильність до обмеження або іноді взагалі до припинення необхідних соціальних контактів особи під вартою, в тому числі, і з її дітьми, подружжям та іншими особами.

Такий аспект, як частий перевід з камери в камеру теж негативно відображається на психологічному комфорті особи, яка опинилась за гратами. Не встигає людина пристосуватись до однієї ситуації, як її переміщують до іншої камери, де знову потрібно встановлювати нові стосунки з іншими ув’язненими.

Безумовно, існують чисто об’єктивні причини переводу в’язня з однієї камери до іншої. Якщо особу переводять впродовж розслідування 5 - 8 разів (зрідка і більше), це вже можна кваліфікувати як приховану форму психологічного тиску на ув’язненого. Проблема полягає і в тому, що самі в’язні розглядають осіб, яких часто переводять з камери до камери, як можливих інформаторів і ставляться до них відповідним чином. Іншими словами, частий перевід в’язня з камери в камеру є способом дискредитувати підслідного в очах інших в’язнів.

Необхідно також зауважити, що переважна більшість режимних корпусів слідчих ізоляторів збудовано понад 100 років тому, і перебуває у незадовільному технічному або аварійному стані, малопридатна для подальшого тримання осіб, взятих під варту.

Тому, враховуючи ситуацію, що склалась та відповідно до домовленості між Міністерством юстиції України та Представництвом Німецького Фонду міжнародного правового співробітництва в м. Києві та м. Мінську наказом Міністерства юстиції від 13 березня 2008 року № 295/7 створено Міжвідомчу робочу групу з питань попереднього ув`язнення у рамках реформування пенітенціарної системи України.

За результатами участі у науково-практичному тренінгу, який відбувся у м. Фішбахау (Німеччина) з 18 по 24 травня 2008 року одним з рішень Міжвідомчої робочої групи було розроблення та подання на розгляд Верховної Ради України законопроекту щодо внесення змін до Закону України „Про попереднє ув’язнення” з метою приведення його у відповідність з Рекомендаціями № Rec (2006) 13 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам „Про застосування попереднього ув’язнення, умови, в яких його відбувають та забезпечення гарантій проти зловживань”.

На виконання цього рішення та з метою поліпшення утримання під вартою, зокрема досудового утримання, Міністерством юстиції було підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою гуманізації попереднього ув‘язнення».

Проектом передбачається, зокрема:

• збільшити тривалість щоденної прогулянки до двох годин. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до трьох годин. (Діючим Законом передбачено одна та дві години);
• новелою є те, що особам взятим під варту дозволяється без обмежень купувати в крамниці установи за безготівковим розрахунком продукти харчування, предмети першої необхідності, а письмове приладдя, газети, книги також через торговельну мережу на замовлення. (Діючим Законом передбачено витрачання на продукти харчування і предмети першої необхідності суму до одного мінімального розміру заробітної плати в місяць);
• дозволити у виняткових випадках, за наявності дозволу органу дізнання, слідчого, прокурора або суду один телефонний дзвінок тривалістю до 15 хвилин під контролем адміністрації установи попереднього ув’язнення. (Діючим Законом право на телефонний дзвінок не передбачено);
• збільшити розмір мінімальної жилої площі на ув’язненого, а саме - 3 кв.м., а для деяких категорій ув’язнених до 5 кв.м, супроти діючого у Законі – 2,5 та 4,5 кв.м.

Також Міністерством юстиції разом з Державним департаментом з питань виконання покарань розроблено Концепцію Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби України до 2017 року. Зазначена Концепція передбачає виконання протягом 2008 - 2017 років Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби України та скасування Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006 - 2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1090, так як остання, і в частини реформування системи попереднього ув’язнення також, не повністю в змозі передбачити усі заходи необхідні для здійснення глобального реформування.

Також окрім перелічених заходів, необхідно:

• впровадити в діяльність органів і установ виконання покарань стратегічне та індикативне планування з метою врахування досягнень науки і практики в галузі раціонального розподілу ресурсів (трудових, сировинних, технологічних, фінансових та ін.), зовнішніх факторів впливу на органи і установи виконання покарань;
• забезпечити технічне переоснащення, реконструкцію та будівництво об‘єктів установ виконання покарань, будівництво та введення в експлуатацію нових слідчих ізоляторів;
• вдосконалити відомчу систему медико-санітарного забезпечення, створити системи діагностики та запобігання поширенню захворювання на туберкульоз серед засуджених і ув‘язнених;
• вдосконалити практику надання психологічної допомоги заарештованим неповнолітнім, забезпечити зайнятість ув’язнених працею, спортом, освітою.

Ці заходи дозволять розпочати реформування системи попереднього ув’язнення, що, в свою чергу, повинно забезпечити належне дотримання прав та створення матеріально-побутових умов для осіб, які в ній тримаються.