Робота з БТІ цікава тим, що показує яскравий приклад «іншого боку медалі» дії законів, а точніше кажучи, як користуються ними державні службовці. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що розташоване на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Робота з БТІ цікава тим, що показує яскравий приклад «іншого боку медалі» дії законів, а точніше кажучи, як користуються ними державні службовці.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що розташоване на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Тобто ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі – Закон) закріплено право громадянина, а можна сказати й обов’язок, здійснити реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Однак реалізація покладеного обов’язку є складнішим завданням та має чимало перешкод на шляху до втілення в життя.

В ідеалі, якщо діяти відповідно до закону, то питань та проблем із реєстрацією речового права на нерухоме майно не повинно виникати взагалі. Проте існує одна розбіжність, оскільки ще й досі яке затверджене Наказом №7/5 від 07.02.2002 Міністерства юстиції України.

Так, БТІ м. Києва і зараз часто користується даним положенням при відмові у реєстрації.

При цьому цікава закономірність, що принциповим є надання неофіційної, усної відмови в реєстрації.

Не можна також не зазначити, що як Типовим положенням, так і Законом передбачено: рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає державний реєстратор. Також ч. 4. ст. 8 Закону визначено, що державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону.

При цьому тим, хто хоча б раз мав клопіт звернутися до БТІ з питанням реєстрації прав власності на нерухоме майно, помітив цілу систему, яку потрібно пройти задля здійснення реєстрації.

Етап перший: довга черга в кабінеті, де приймають документи (замовлення) для реєстрації;

Етап другий: сплата держмита за реєстрацію;

Етап третій: документи потрапляють до начальника відділу реєстрації прав на нерухоме майно БТІ;

Етап четвертий: документи передаються безпосередньо до реєстратора, який вже виконує суто технічну роботу;

Етап п’ятий: завершальна стадія - підпис начальника БТІ;

Етап шостий: видача документів.

При цьому найскладніше пройти першу стадію, оскільки при прийомі документів до БТІ м. Києва незаконно вимагають технічну документацію на об’єкт. Законом же не передбачено такої вимоги та в переліку документів, необхідних для реєстрації, не містяться вимоги щодо технічної документації.

Проте для пересічного громадянина, який не дуже знається на юридичних тонкощах, вимога про необхідність технічної документації з вуст працівників БТІ, які, мабуть, самі не дуже чітко вчитувалися в Закон, лунає переконливо.

Такі дії працівників БТІ м. Києва важко назвати лояльними: людям повертають документи, тож їм доводиться замовляти технічну документацію, платити за це зайві кошти, витрачати місяць на очікування паперів і щонайменше два дні стояти у черзі, щоб їх отримати.

Звичайно, є й такі, хто вирішує і без того законні питання «полюбовно», тобто через знайомих.

Однак для нас, юристів, таке ставлення колег є неприйнятним та незрозумілим.

Сама процедура, вкорінена та запроваджена працівниками БТІ м. Києва, є прямим порушенням не лише Закону, але й Конституції України. Документи для реєстрації отримує особа, котра не є державним реєстратором та не уповноважена вирішувати питання щодо відмови в реєстрації прав.

Тобто розбіжності в законодавстві, неусвідомлення ієрархічної структури НПА, залишення на вдосконалених керівних посадах старих кадрів створюють умови для зловживань та порушень чинного законодавства України. При цьому, якщо юрист може побачити всі ці порушення та відповідним чином відреагувати, звернувшись у відповідні інстанції, або хоча б вимагати надання письмової відмови, то пересічний громадянин лише за рахунок своїх порушених прав створює плодючий ґрунт для «розумних» посадовців.

Викорінення такої ситуації можливе лише у разі систематичних звернень громадян відповідних інстанцій до контролюючих органів та до суду з позовом про відновлення порушених прав, а не «сліпе» виконання неіснуючих вимог Закону. Адже з кожним робочим днем усвідомлення працівниками БТІ м. Києва своєї безкарності росте, а разом із цим росте і кількість потерпілих від такої сваволі.

Автор: Горілко Анна