Напевно, практично будь-яке підприємство хоча б один раз проходило податкову перевірку. Так або інакше, а за результатами перевірки підприємству донараховують податкові зобов'язання і застосовують фінансові санкції. Іноді аргументи податківців, викладені в акті перевірки і в податковому повідомленні-рішенні, обурюють своєю поверхневістю і грубою невідповідністю нормам законодавства. У разі незгоди платника податків з податковими зобов'язаннями, донарахованими йому податковим органом, або незгоди з іншим рішенням податкового органу, такий платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному або судовому порядку.

Напевно, практично будь-яке підприємство хоча б один раз проходило податкову перевірку. Так або інакше, а за результатами перевірки підприємству донараховують податкові зобов'язання і застосовують фінансові санкції. Іноді аргументи податківців, викладені в акті перевірки і в податковому повідомленні-рішенні, обурюють своєю поверхневістю і грубою невідповідністю нормам законодавства.

У разі незгоди платника податків з податковими зобов'язаннями, донарахованими йому податковим органом, або незгоди з іншим рішенням податкового органу, такий платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному або судовому порядку.

З прийняттям ПК процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень дещо змінилась. Суттєвим нововведенням є відмова від триступінчатої структури оскарження і заміна її двоступінчатою структурою. Відповідно до п. 56.3 ПК і п. 8.1 Положення №1001 платник податків, якщо він не згоден з рішенням органу ДПС, подає первинну скаргу на таке рішення у вищий податковий орган (як правило, обласного рівня), а не в орган, який виніс податкове повідомлення-рішення (як це було до набуття чинності Податковим кодексом).

Останньою інстанцією при адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень, як і раніше, є Державна податкова адміністрація України.

Звертаємо увагу на те, що адміністративному або судовому оскарженню підлягають саме податкові повідомлення-рішення, а не акти перевірки, які не містять сум податкових зобов'язань і штрафних санкцій, нарахованих суб'єктові господарювання і самі по собі не створюють правових наслідків у вигляді обов'язку платника податків сплатити податки і штрафи до бюджету.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 ПК) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 ст. 56 ПК, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 ст. 56 ПК.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

– днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

– днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

– днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

– днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Практика показує неефективність адміністративного оскарження, так як податкова вищого рівня майже ніколи не змінює прийнятого рішення. Великий плюс адміністративного оскарження – це виграний час для більш ретельної підготовки до судового оскарження податкового повідомлення-рішення

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Спори про визнання недійсними рішень контролюючих органів розглядаються адміністративними судами відповідно до Кодексу адміністративного судочинства. Обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто суб'єктові господарювання, який не згоден з податковим рішенням, досить звернутися до суду з аргументованим позовом про визнання такого податкового повідомлення-рішення недійсним (про відміну податкового повідомлення рішення). І вже відповідач – відповідний податковий орган, якщо він вважає своє рішення обґрунтованим і законним, повинен буде відповідно до процесуального законодавства доводити обставини, які слугували основою для винесення ним такого рішення.

Законодавцем передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі. Та насправді ці строки майже у 99% випадків збільшуються у три рази.

Грамотний підхід до оскарження неправомірних рішень органів ДПС у більшості випадків дає позитивний результат.