Право зайняття підприємницькою діяльністю громадянам гарантовано Конституцією та законами України. Згідно статті 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено чинним законодавством. Контроль за отриманням підприємцями цієї основної вимоги приватного бізнесу, як і багатьох інших, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, забезпечується державними контролюючими органами у вигляді різного типу перевірок. Обізнаність підприємця стосовно характеру таких перевірок, повноважень перевіряючих та взаємовідносин з ними може суттєво допомогти йому у правовому захисті свого бізнесу, сприятиме підвищенню стабільності та результативності цього бізнесу.

Право зайняття підприємницькою діяльністю громадянам гарантовано Конституцією та законами України. Згідно статті 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено чинним законодавством. Контроль за отриманням підприємцями цієї основної вимоги приватного бізнесу, як і багатьох інших, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, забезпечується державними контролюючими органами у вигляді різного типу перевірок. Обізнаність підприємця стосовно характеру таких перевірок, повноважень перевіряючих та взаємовідносин з ними може суттєво допомогти йому у правовому захисті свого бізнесу, сприятиме підвищенню стабільності та результативності цього бізнесу. В Україні на сьогоднішній день існує велика кількість контролюючих органів, які мають право перевіряти суб'єктів підприємницької діяльності. Фактично всі органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку діяльності господарюючих суб'єктів (контролюючі органи), можна поділити на наступні категорії: ФІСКАЛЬНІ ОРГАНИ (забезпечують наповнення Державного бюджету України): • органи податкової служби – проводять перевірки стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів; • органи контрольно-ревізійної служби – стосовно бюджетних позик та кредитів, цільового використання дотацій та субсидій інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного використання бюджетних контрактів; • органи соціального страхування – стосовно нарахування і сплати внесків, утримання робочих місць, надання пільг і компенсацій; • як окремий перевіряючий орган можна сюди також віднести Пенсійний фонд, хоча його кошти не включаються до бюджету, але враховуючи особливий статус внесків у Пенсійний фонд, органи ПФ є контролюючими по відношенню до цих внесків. КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ (забезпечують безпеку життєдіяльності громадян): • Санітарно-епідеміологічна служба – проводить перевірки в напрямку контролю рівня безпеки виробленої продукції і реалізованих товарів для громадян; періодичність перевірок залежить від ступеню ризику об'єктів; • Державна пожежна служба – перевіряє стан приміщень і територій щодо безпеки та захисту на випадок пожежі; • органи захисту прав споживачів – проводять позапланові перевірки виключно на підставі письмових скарг споживачів; • органи екологічного контролю – перевіряють наявність і можливість шкідливого впливу підприємницької діяльності об'єкта на безпеку навколишнього середовища (повітря, води, земної поверхні). ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ (забезпечують інтереси суспільства та держав): • органи міліції – перевіряють право на здійснення підприємницької діяльності, відповідність виду та місця діяльності наявним свідоцтвам, дозволам і ліцензіям; в разі проведення оперативно-розшукової роботи мають додаткові повноваженя для перевірок; • органи служби безпеки – проводять перевірки при наявності інформації про діяльність, яка загрожує цілісності і безпеці держави; • органи прокуратури – перевіряють діяльність суб'єктів господарювання в напрямку дотримання прав і свобод громадян, діючих законодавчих актів та Конституції України; • органи митної служби – стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та ПДВ у разі ввезення (вивезення) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону. Даний перелік не є вичерпним, оскільки різні види провадження бізнесу можуть викликати інші втручання органів державної влади та управління. Так, наприклад: при здійсненні робіт з підвищеною небезпекою виникають взаємовідносини з Держнаглядохоронпраці; при роботі з цінними паперами проводиться реєстрація і контроль з боку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Контролюючі органи мають право проводити перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання лише в межах своєї компетенції. Повноваження контролюючих органів встановлюються законами, підзаконними нормативними актами і є різними в кожного контролюючого органу, як і підстави для проведення перевірок. Підприємець у своїй господарській діяльності може керуватися наступним принципом відповідно до основних засад законодавства: «дозволено все, що не заборонено законом», а при спілкуванні з контролюючими органами враховувати, що для них як для державних службовців «дозволено те, що прямо передбачено законом». Тому започатковуючи свій бізнес, суб'єкт підприємницької діяльності у процесі знайомства із законодавством повинен, з одного боку, звертати увагу на свої обов'язки, обмеження, заборони, а з іншого – на повноваження та права контролюючих органів. 26 грудня 2007 року вступив в дію Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон), який визначає права та обов'язки контролюючих органів. Вищенаведений Закон, на відміну від Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817 від 23.07.98, розповсюджується на всіх суб'єктів господарювання та на всі державні органи, які здійснюють перевірки. Однак є виключення щодо видів діяльності, проведення нагляду за якими регламентується профільним законодавством. З часу прийняття цього Закону залишаються тільки два типи державного нагляду: плановий та позаплановий заходи, які можуть відрізнятися за видами (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо). Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повністю змінює організацію та проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності в Україні: визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення перевірок у сфері господарської діяльності, повноваження контролюючих органів, їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час перевірок. Таким чином, першочергово слід звернути на сферу застосування вказаного Закону, а саме: 1. Закон поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; 2. Закон не поширюється на відносини, які виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю за дотриманням бюджетного законодавства і використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя. Отже, норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» поширюються на перевірки: • з питань дотримання податкового законодавства, які проводить податкова служба; • органів Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, Держспоживстандарту, санепідемслужби, департаментів пожежної безпеки, інтелектуального захисту тощо. Особливу увагу слід звернути на те, що контролюючий орган не може проводити перевірку, якщо закон прямо не уповноважує його на здійснення перевірки у певній сфері господарської діяльності та не визначає його повноваження, оскільки виключно законами встановлюються: • органи, уповноважені здійснювати перевірки у сфері господарської діяльності; • види господарської діяльності, які є предметом перевірки; • повноваження контролюючих органів щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; • вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; • спосіб здійснення перевірки; • санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видання контролюючим органом припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. У Законі визначено два типи контрольних заходів: планові та позапланові перевірки, які проводяться: за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання чи його відокремлених підрозділів або у приміщенні контролюючого органу; у робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку; у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Планові перевірки здійснюються виключно згідно з планом-графіком контролюючого органу. При складанні цього плану-графіка перевіряючі повинні враховувати ступінь ризику діяльності суб'єктів господарювання для безпеки життя, здоров'я населення та довкілля. Отже, контролюючий орган зобов'язаний визначити критерії, за якими суб'єкти господарської діяльності, що підлягають перевірці, мають належати до однієї з трьох категорій з високим, середнім та незначним ступенями ризику, а також встановити частоту проведення перевірок цих суб'єктів відповідно до зазначених категорій. Кожний контролюючий орган оприлюднює ці критерії та частоту проведення перевірок на власній офіційній сторінці в мережі Інтернет. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення перевірок, повинні бути затверджені Кабінетом Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто після 26 грудня 2007 року. Якщо у встановлений строк не затверджені критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення перевірок та перелік питань для їх здійснення, то ці суб'єкти підприємницької діяльності вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають перевіркам не частіше одного разу на п'ять років. Планові перевірки проводяться за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніше як за десять днів до ймовірної дати проведення такої перевірки. Увага!!! При недотриманні вищенаведених положень Закону та у разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу посадові особи суб'єкта господарювання мають право не допустити посадову особу контролюючого органу до проведення перевірки. Строк проведення планової перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва – 5 робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку проведення планової перевірки не допускається. Продовження (захист бізнесу при позапланових перевірках, розгляд порядку та підстав проведення перевірок органами ДПА, податкової міліції, підрозділами МВС) читайте у наступному номері. Катерина Крамаренко, адвокат, юрист ЮФ «Глобал Адвокат» Корпорації «Глобал Консалтинг»