Позапланові перевірки, які досі є найболючішими для багатьох підприємців, можливі тільки за наявності підстав, вичерпний перелік яких викладено у Законі «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для проведення яких є:

Початок Позапланові перевірки, які досі є найболючішими для багатьох підприємців, можливі тільки за наявності підстав, вичерпний перелік яких викладено у Законі «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для проведення яких є: 1) подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного контролюючого органу про проведення перевірки за його бажанням; 2) виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; 3) перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок контролюючим органом; 4) звернення фізичних та юридичних осіб з інформацією про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється тільки за згодою центрального органу виконавчої влади; 5) неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів. Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення перевірки. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва – 2 робочі дні, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку проведення позапланової перевірки не допускається. Посадовій особі контролюючого органу забороняється проводити перевірки суб'єктів господарювання, з якими (або із службовими особами яких) посадова особа перебуває в родинних стосунках. Перед початком планової або позапланової перевірки посадові особи контролюючого органу зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Для проведення перевірки контролюючий орган видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення перевірки, яке підписує керівник або заступник керівника контролюючого органу (із зазначенням прізвища, імені та по батькові) і засвідчує печаткою. Отже, якщо посвідчення (направлення) або свідоцтва немає, посадові особи суб'єкта господарювання мають право не допускати представників контролюючих органів до перевірки. Особливу увагу слід звернути на те, що в посвідченні (направленні) на перевірку мають бути зазначені наступні дані, наявність яких прямо передбачено Законом «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: 1) найменування контролюючого органу, який здійснює перевірку; 2) найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – підприємця, діяльність яких перевірятимуть; 3) місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, діяльність яких перевірятимуть; 4) номер і дата наказу, на виконання якого проводиться перевірка; 5) перелік посадових осіб, які беруть участь у проведенні перевірки, із зазначенням їх посад, прізвищ, імен та по батькові; 6) дати початку та закінчення перевірки; 7) тип перевірки (планова або позапланова); 8) вид перевірки (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); 9) підстави для перевірки; 10) предмет перевірки; 11) інформація про здійснення попередньої перевірки (тип перевірки і строк її проведення). Контролюючі органи та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планової або позапланової перевірки чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеофіксації. Суб'єкт господарювання під час здійснення перевірки зобов'язаний: 1. Допускати посадових осіб контролюючого органу до перевірки за умови дотримання порядку проведення перевірки, передбаченого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; 2. Виконувати вимоги контролюючого органу щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; 3. Надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час перевірки; 4. Одержувати примірник припису або акта контролюючого органу за результатами планової чи позапланової перевірки. Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або контролюючого органу та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання. При застосуванні норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід враховувати положення чинного ПК, Закону «Про міліцію», Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 р., Методичних рекомендацій щодо дій оперативних працівників податкової міліції при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності (лист ДПА України від 19.11.2002 р. №17932/7/26-4017) та Порядку проведення контрольної перевірки правильності розрахунку зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари, затвердженого постановою КМУ від 02.04.94 р. №215. Таким чином, доцільно розглянути окремо порядок та підстави проведення перевірок органами ДПА, податкової міліції, підрозділами МВС. Перевірки Державною податковою адміністрацією. До набрання чинності ПК права органів державної податкової служби, порядок та підстави проведення перевірок встановлювались Законами «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про систему оподаткування» (втратив чинність з 01.01.2011 року). На сьогодні права органів державної податкової служби визначені у ст. 20 ПК. Органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (його представник). Працівники податкової служби мають право під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (їх представників) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків – фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків – юридичних осіб документи, що посвідчують особу. Також органи податкової служби мають право безоплатно одержувати від платників податків, а також від установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та ПКУ, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду – інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності. Органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому ПК. Згідно з п. 41.1 ПК контролюючими органами визначені органи державної податкової служби (щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби) та митні органи (щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони). Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається ПКУ та іншими нормативно-правовими актами. Підстави та порядок проведення перевірок органами податкової служби регламентуються главою 8 ПКУ. Перевірки органами податкової міліції Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Повноваження податкової міліції визначені в статті 21 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Для виконання покладених на них обов'язків посадовим особам податкової міліції надаються права, передбачені нормами Закону України «Про міліцію». Підстави для проведення перевірок органами податкової міліції викладені в Методичних рекомендаціях щодо дій оперативних працівників податкової міліції при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності (лист ДПА України від 19.11.2002 р. № 17932/7/26-4017). Цими рекомендаціями, зокрема, передбачено, що підставами для таких перевірок є: постанова органу дізнання, слідчого, суду, звернення правоохоронного органу про проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, щодо якого є дані про порушення податкового законодавства з ознаками злочину. Разом з податковою службою органи податкової міліції мають право на проведення зустрічної перевірки. Це відбувається лише в тому разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності протягом трьох робочих днів не надасть пояснення щодо своїх правових відносин і взаєморозрахунків із зазначеним у запиті контрагентом та їх документальні підтвердження. Перевірки органами Міністерства внутрішніх справ України Діяльність працівників Міністерства внутрішніх справ регламентовано Кримінально-процесуальним кодексом, Законами України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 №510 «Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю». Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів підприємницької діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою МВС України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення є дійсним при наявності в ньому підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції. У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Проте обов'язку представити копію постанови про порушення оперативно-розшукової справи чи хоча б надати відомості про її номер чи дату винесення законодавство не містить. ВИСНОВОК: Обізнаність підприємця щодо характеру таких перевірок, повноважень перевіряючих та взаємовідносин з ними може суттєво допомогти йому у правовому захисті свого бізнесу, сприятиме підвищенню стабільності та результативності цього бізнесу. В Україні на сьогодні існує багато контролюючих органів, що мають право перевіряти суб'єктів підприємницької діяльності, при цьому методи роботи з ними досить схожі. Достатній аналіз нормативно-правової бази, що регулює порядок та механізм проведення перевірок контролюючими органами у різних галузях, дає підприємцям можливість розібратися в питаннях, що виникають при проходженні їхніми підприємствами зазначених перевірок. Катерина Крамаренко, адвокат, юрист ЮФ «Глобал Адвокат» Корпорація «Глобал Консалтинг»