Порядок припинення юридичної особи шляхом поділу регулюється ст. 105 – 107 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи шляхом поділу регулюється ст. 105 – 107 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок дій такий:

1. Учасники юридичної особи чи орган, уповноважений на таке рішення установчими документами, прийнявши рішення про припинення юридичної особи шляхом поділу, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

2. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи чи органу, уповноваженого на таке рішення установчими документами про припинення юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні вважаються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. (Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

3. Учасники юридичної особи чи орган, уповноважений на таке рішення установчими документами, відповідно до вимог ЦКУ призначають комісію з реорганізації, голову комісії та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з реорганізації може бути покладено на орган управління юридичної особи.

4. До комісії з реорганізації з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

5. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

6. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає розподільчий баланс, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

7. Розподільчий баланс (типова форма не затверджена) затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

8. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи – правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи – правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. З цією метою у розподільчому балансі (чи невід'ємних додатках до нього) визначають кредиторів та зобов'язання, які передаються кожному із новоутворених суб'єктів.

9. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Податковий кодекс України також містить застереження щодо прав та обов'язків у разі реорганізації шляхом поділу. Зокрема, у пп. 98.2.3 п. 98.2 ст. 98 ПКУ: якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації.

 
Юридичні особи, що утворились в результаті поділу, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу особи, що ліквідується, які виникли до такої реорганізації

Також слід врахувати, що:

– реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, утвореними у результаті такої реорганізації;

– якщо платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків;

– якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільчим балансом.

Особливості оподаткування процедури реорганізації платника податку передбачені п. 153.15 ст. 153 ПКУ. Звертаємо увагу, що положення зазначеного підпункту посилаються на передавальний акт, який складається в ході реорганізації. Як зазначалось вище, норми ЦКУ вимагають складання передавального акта в процесі злиття, поглинання та приєднання, а розподільчого балансу – в ході поділу підприємства. Проте типова форма жодного із вказаних документів не затверджена чинними законодавчими актами. Якщо підходити до тексту п. 153.15 ст. 153 ПКУ формально, то можна дійти висновку, що він пояснює лише процес оподаткування процедури злиття, приєднання, перетворення і не містить положень про розподіл підприємства при передачі собівартості запасів, збільшення податкових доходів та витрат, відображення від'ємного об'єкта оподаткування у правонаступників. Однак на практиці податкових прецедентів щодо даного казусу ПКУ поки що не було.

ПКУ передбачає у всіх випадках проведення реорганізації, в тому числі при поділі, складання передавального акта, в той час як ЦКУ вимагає складання в ході поділу розподільчого балансу

Не включається до складу доходу платника податку – правонаступника сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється, у зв'язку із проведенням реорганізації.

Об'єкти основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється у зв'язку з проведенням реорганізації, включаються до складу відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків – правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження передавального акта та підлягають амортизації в порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо підприємство, яке реорганізується, є платником податку на додану вартість, слід врахувати, що його реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо прийнято рішення про припинення та затверджено розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом (п. 184.1 ст. 184 ПКУ).

Особа, утворена в результаті реорганізації платника податку, реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному цим Кодексом, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов'язки із сплати податку у зв'язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу (п. 183.17 ст. 183 ПКУ).

Операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (пп. 196.1.7 п. 196 ст. 196 ПКУ), у зв'язку з чим норми п. 184.7 ст. 184 ПКУ стосовно необхідності визначити податкові зобов'язання за товарами/послугами, необоротними активами, по яких були включені суми ПДВ до складу податкового кредиту та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, виходячи із звичайної ціни на підприємства, що реорганізуються, не розповсюджуються.

Також слід врахувати, що відповідно до п. 209.12 ст. 209 ПКУ свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом реорганізації.

І на завершення зауважимо, що практичні особливості операції реорганізації напряму залежать від конкретного переліку активів та зобов'язань, які передаються за розподільчим балансом.