В пропозиціях, зокрема, зазначається, що передбаченими змінами до Закону "Про державну податкову службу в Україні" розширено функції органів державної податкової служби (пункт 27 розділу І). Окремі з цих додаткових повноважень викликають заперечення, оскільки не узгоджуються з нормами Конституції України, призведуть до надмірного адміністративного тиску.

В пропозиціях, зокрема, зазначається, що передбаченими змінами до Закону "Про державну податкову службу в Україні" розширено функції органів державної податкової служби (пункт 27 розділу І). Окремі з цих додаткових повноважень викликають заперечення, оскільки не узгоджуються з нормами Конституції України, призведуть до надмірного адміністративного тиску.

Так, Податковим кодексом і законом податковому органу надається право звернення до суду з метою зупинення операцій на рахунках платника податку у випадку його відмови допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Таким чином, до платника податків передбачається застосовувати обмеження його прав ще до проведення перевірки та до встановлення за її результатами факту порушення таким платником податкового закону.

Ці норми, зазначає Президент України, не просто порушують фундаментальні засади настання відповідальності особи за протиправні дії. На практиці вони можуть бути використані як засіб обмеження підприємницької діяльності платника податків з боку контролюючих органів. Це ж стосується і положення, за яким податковому органу надається право звернення до суду з метою зупинення операцій на рахунках платника податку у випадку ненадання або надання у неповному обсязі документів, предметів та інших матеріалів для проведення експертизи.

Закон, як і Податковий кодекс, вважає Президент, передбачає хибний механізм застосування адміністративного арешту.

У пропозиціях Президента України до Податкового кодексу запропоновано інший механізм застосування адміністративного арешту - суд протягом 96-годинного строку від моменту накладення арешту має перевірити обґрунтованість такого арешту. Такий підхід, з одного боку, захищатиме інтереси власника майна від протиправних дій з боку податкових органів, а з іншого, - гарантуватиме забезпечення інтересів держави.

На думку Президента України, не відповідає конституційним гарантіям права власності і права здійснення підприємницької діяльності (статті 41 і 42 Конституції України), Рішенню Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 у справі про податкову заставу положення Кодексу і закону щодо поширення податкової застави на майно, балансова вартість якого може сягати двократного розміру суми податкового боргу.

Для уникнення такої невідповідності Президентом України у пропозиціях до Податкового кодексу запропоновано визначити, що податкова застава поширюється на майно, балансова вартість якого має відповідати сумі податкового боргу. За таких обставин в законі, який розглядається, не може запроваджуватись інший підхід.

В пропозиціях зазначається також, що у закон і Податковий кодекс України передбачають право органів державної податкової служби звертатися до суду:

про визнання недійсними правочинів, що можуть бути визнані недійсними з підстав, визначених законодавством;

про стягнення до бюджету коштів та майна, отриманого сторонами за нікчемними правочинами, а також за господарськими зобов'язаннями, що визнані судом недійсними.

Але ці процесуальні положення, вважає Президент України, не підкріплені матеріальними нормами і не можуть бути реалізовані в законний спосіб. Тому запропоновано доповнити закон в частині внесення змін до Цивільного кодексу новими положеннями, які визначали б недійсність угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, та її правові наслідки.

Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" вносяться зміни до Бюджетного кодексу України.

Цими змінами передбачається вилучення 50 відсотків надходжень від податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом на території міста Києва, до загального фонду Державного бюджету України. У такий спосіб для бюджету міста Києва встановлюється окремий порядок вилучення до Державного бюджету України коштів податку, який в інших регіонах зараховується до бюджетів місцевого самоврядування та інших місцевих бюджетів.

На думку Президента України, запровадження для міста Києва такого вилучення є необґрунтованим і не відповідає встановленим Бюджетним кодексом принципам справедливості і неупередженості, єдності бюджетної системи України. Запропоновані зміни порушують гарантії виконання містом Києвом столичних функцій, звужують можливості щодо реалізації територіальною громадою міста програм розвитку освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та духовного розвитку населення, а також підривають фінансову основу місцевого самоврядування в місті Києві (статті 142 Конституції України).

Тому Президент України наполягає на залишенні чинного порядку зарахування в повному обсязі сум податку на доходи фізичних осіб до бюджету міста Києва.

Президент України вніс пропозиції й до інших положень закону.